На підмурках історії

Перша письмова згадка про Чортків відноситься до 1522 року. Тоді польський король Сигізмунд Третій видав грамоту власнику цього поселення Єжи Чартковському на його володіння і дозволив перейменувати на Чортків. Під назвою Чортковіце також зустрічається воно на карті того періоду короля Казимира Великого.
Однак на території міста люди жили з давніх-давен. Про це засвідчують археологічні розкопки, здійснені у південно-східній частині Чорткова. Тут виявлено пізньопалеолітичну стоянку, велику кількість крем'яних виробів. У княжу добу територія, на якій розташоване місто, належала до Галицько-Волинського князівства.

Протягом століть Чортків входив до складу різних держав: Речі Посполитої, Туреччини, Австрійської і Російської імперій, Західно-Української Народної Республіки, Польщі, УРСР.
Нині Чортків - районний центр Тернопільської області як невід'ємної частини суверенної Української держави.

Одна з легенд про Чортків

Дуже дошкуляли ворожі напади селянину Кирилу Чорному із Улашківців. Трохи нажив статків, як бусурмани і худобу заберуть, і випотрошать засіки із зерном та пшеницею, і пустять із вогнем обійстя. Дякувати Богу, що душу живу ще вдається врятувати, ховаючись у зарослих урвищах. Так було не раз. Бо жив біля Чорного шляху.

Врешті-решт терпець йому увірвався, бо скільки можна те робити, що поганцям готувати ласу здобич. От і Чорний якось запряг коней, взяв на фіру свої нехитрі пожитки та й з жінкою і дітьми, їдучи польовою дорогою, перегодом спустився у заплаву Серету. Ніби попав у рай. Широка долина, яку дугою омивала ріка, чарувала зір незбагненною красою, дихала прохолодою і віщувала спокійний прилисток. Місцина була вкрита від Серету високою стіною очеретів густих очеретів, оточена з усіх боків горбами, як своєрідна пастка для чужинських супостатів.
Тут і загаздував Чорний. Із селянською натугою він викорчував прадавні дуби, збудував розкішну світлицю вікнами до сонця, засіяв ниву, завів товар і став поживати. Звісно, одній родині було сумно - і Чорний час від часу в Улашківці, то в Росохач, то в інші села навідувався обережно, щоб з ворогом не зіткнутись, який околицями шастав вовкулаком, запрошуючи уціліли господарів до себе у долину. Біля його садиби почали хутко виростати хати, як гриби після дощу. А як помер Чорний, люди назвали поселення на його честь Чортковом. Рід Чорного тягнеться аж до наших днів - не переводиться рід працьовитих і дбайливих українців.
Реліквії минулого

Чортків належить до тих провінцій них міст Західного Поділля, в яких пам'ятки минувшини становлять основу їх історичної забудови і не загубились у безликих спорудах нашої доби. Багато реліквій старовини знищили смерчі лихоліття і невблаганний час. Від колишнього Чортківського замку біля підніжжя Вигнанської гори, що був сторожею міста і його ровесником, уціліли тільки рештки стін підземних лабіринтів. Спочатку він був дерев'яним, а в 1610 році його перебудували на кам'яний оборонний форпост із розкішним палацом, що став резиденцією польських феодалів. Фортеця зазнала руйнувань від турецьких наїзників, згодом її приміщення використовувались для господарських потреб.

Як домінанта міста, друга за віком вважається Успенська церква - історико-архітектурна пам'ятка XVII століття. Вона декілька разів перебудовувалась. Цец тридільний храм із двосхилим дахом. Який увінчує вежа з хрестом, належить до одного з найстаріших на Поділлі. На початку 90-х років церкву було відреставровано.
Своєрідним фрагментом історичної забудови природно вписується в урбаністичний пейзаж Чорткова Вознесенська церква - прекрасний витвір української дерев'яної архітектури. Вона була споруджена в 1630 році і відбудована після нападу татар у 1717 році. Протягом віків церква не раз піднімалася із руїн милувала око своїм мистецьким силуетом. Після реставрації у 1996-1997 роках їй повернули первісний вигляд.
Впадає у вічі своїм величним вертикальним акцентом Домініканський костел, зведений разом з монастирем 1610-1614 роках і розширений на початку ХХ століття. Нижня частина споруди збудована з місцевого каменю, верхня - із червоної цегли за проектом архітектора Сан-Жижбицького. Нині польська громада здійснює відновлювані роботи.
Збереглися до наших днів дві єврейські синагоги "Головна" і "Нова", перша з яких споруджена ще наприкінці ХVII століття, а друга - у 1905-1906 роках. Свого часу вони були оригінально оздоблені і привертали до себе увагу паломників із різних куточків світу.
У центральній частині Чорткову видніється приміщення міського магістрату, де нині знаходиться міська рада. Його збудували у 1926-30 роках у блоковому стилі, із плоским дахом і високою вежею. Споруда вражала своєю мініатюрністю.
Архітектурних пам'яток різних століть у місті чи мало, зокрема серед них годинникова башта - міська ратуша будівництво якої завершили у 1924 році. Чотирикутна вежа, яка завершується гострим шпилем, ніби об'єднує центр міста із його вулицями і майданами. Годинник встановлений на ратуші, виготовили швейцарські майстри. І нині він наведений на київський час. На наш український час.
Жителі Чорткова, ставши господарями рідної землі, оберігають, як найдорожчі реліквії, кожну будівлю, кожен знак історичної пам'яті, що передавали у спадок попередні покоління, і водночас примножують потенціал духовності. Тільки за роки незалежності України у місті споруджують нові храми і пам'ятники.

На шляхах велелюдних

Наші далекі пращури, які заснували Чортків, вибрали зручне місце для життя. У затишній долині, котру підковою омиває Серет, вони звели перші будівлі нинішнього міста на перехресті великих торгових шляхів, що в'язали їх із Сходом і Заходом. Із наданням Чорткову в 1522 році магдебурзького права тут щорічно почали проводитися два ярмарки і кожного тижня торг, що сприяли швидкій розбудові міста. Розвитку ремесел і промислів, торгівельної справи.
Разом з тим розширювалися зв'язки із купцями різних країн, надавались привілеї тим, хто запроваджував у місті виробництво товарів і продуктів. З кожним роком розбудовуючись, Чортів став доступним для всіх чужинців, які прагнули прислужитися міщанам добрими намірами і справами.
Так було завжди. І нині місто над Серетом гостинно зустрічає кожного відвідувача, звідки б не прибув до нас. А зв'язатися з нами, добратися до Чорткова легко і просто всіма засобами транспорту. Місто перетинає міжнародна траса Львів - Тернопіль - Чернівці, а також шосейна дорога Івано-Франківськ - Кам'янець-Подільський.
Чортків, який знаходиться на віддалі 58 км від Тернополя, має зручне сполучення із усіма обласними центрами України. Не складає труднощів встановити ділові контакти із розташованими на невеликій віддалі від нашого міста Польщею, Румунією, Молдовою, Болгарією та іншими європейськими державами.
Вже понад століття головними воротами міста називають наш залізничний вокзал, через який нині проходять пасажирські і вантажні поїзди на Тернопіль, Борщів, Заліщики, Гусятин і Бучач. Вигідно і зручно залізницею дістатися у різні місця як України, так і близького і далекого зарубіжжя. Можна також скористатися послугами аеропорту.
Туристів приваблює ріка Серет, що впадає у Дністер. Щоб побувати у нашому місті, вибір для кожного, як бачимо, широкий. Невипадково у нас кажуть: яку б ви дорогу не обрали, вона вас приведе до Чорткова. То ж до зустрічі!

Від цехів до підприємств

Географічне положення, комунікаційні можливості, сировинні ресурси і дешевий ринок праці завжди сприяли розвитку промислового виробництва у Чорткові. Архівні документи підтверджують, що наприкінці ХVІ - початку ХVII століть у місті налічувалось понад 12 різних ремесел. Серед ремісників були кравці, шевці, слюсарі, ковалі, стельмахи, гончарі, бондарі, ткачі, ливарники, миловари тощо. Згодом вони об'єднувалися в цехи. В1679 році вже налічувалося майже 20 цехів, ремісники яких займалися виготовленням цегли, черепиці, глиняного посуду, полотна працювали мулярами, столярами, ковалями. У ХVІІ столітті ремеслами займалися близько 28 % міщан, а 40% - землеробством.
Здавна у Чорткові існували мулярське і будівельне, кравецьке і шевське ремесла. Нині цими справами займаються як індивідуально, так і в спеціальних організаціях, розвивається середній і малий бізнес у виробничій сфері.
За останні десятиріччя Чортків став значним промисловим центром. У ньому зосереджені підприємства машинобудівної. Харчової і легкої галузей. Тут працює один із потужніших в Україні цукровий завод, який за добу може переробити 60 тисяч тон сировини. Далеко за межами нашої країни знають продукцію, що випускає ВАТ Чортківський завод "Агромаш". Великі виробничі потужності мають ливарно-механічний, лікеро-горілчаний, сирзавод, хлібзавод, кондитерська, швейна і перо-пухова фабрики, м'ясокомбінат та інші. Деякі з них працюють з інвесторами, впроваджують сучасну технологію і випускають продукцію конкурентоспроможну на світовому ринку.
Чортівська міська рада сприяє не тільки вітчизняною товаровиробникові, але й кожному, хто на паритетних засадах прагне з нами працювати, як в усьому цивілізованому світі. Ми маємо можливість розширювати робочі місця, створювати нові фірми виробничої сфери. Тож діловим людям ми кажемо: - Приєднуйтесь до нас!


Інтелектуальний потенціал міста

Як повноводна ріка починається з малого джерела, так освіта у Чорткові перші витоки бере із заснування у 1768 році школи у будинку Гната Піддубного, якого підтримали цехи стельмахів, кушнірів і цирульників. Згодом у 1878 році було збудоване невелике приміщення школи з польською мовою викладання, яка через двадцять років стала державною. Згодом відкрито вчительську та торгову гімназії, які готували спеціалістів для сільських шкіл та державних кооперативних і приватних торгових закладів краю. Крім них, у місті діяли приватна семирічка та гімназія "Рідна школа" імені М.Шашкевича, організована в 1911 році. Гімназія працювала до 1939 року та в роки Другої світової війни, і за цей час із її стін вийшло багато талановитої молоді, яка залишила помітний слід у політиці, освіті та культурі нашого народу.
Нову сторінку у відродження освіти Чорткова вписано за роки незалежності України. Значно розширилась межа навчальних закладів. Нині діє сім середніх шкіл, зокрема (на базі першої школи) поновлено роботу гімназії "Рідна школа" імені М.Шашкевича. Учні старших класів у шкільному навчально-виробничому комбінаті набувають спеціальності водіїв, слюсарів із ремонту автомобілів, продавців, швачок тощо.
Готує фахівців і професійно-технічне училище №29, в якому учні отримують середню освіту та фах машиніста-тракториста широкого профілю, слюсаря-ремонтника, водія, муляра-бетонника, штукатура, тесляра, кухаря-кондитера, офіціанта, а також машиніста холодильних установок. Випускники училища добре себе зарекомендували на ринку праці.
У 1995 році відкрито відкрито інститут підприємництва і бізнесу як філіал Тернопільської академії народного господарства, який на денній, вечірній і заочній формах навчання готує готує спеціалістів у сфері підприємництва. Крім того, працює відділення Коломийського коледжу права і бізнесу, випускники якого мають право вступати у вищі навчальні заклади не тільки України, але й Польщі і Словаччини.
Розширює свої можливості і педагогічне училище імені О.Барвінського, співпрацюючи з Тернопільським державним педагогічним університетом імені В.Гнатюка та Прикарпатським державним університетом імені В.Стефаника у підготовці вчителів початкового навчання, вчителів музики та соціальних педагогів. На базі училища відкрито відділення Прикарпатського державного університету імені В.Стефаника. Педагогічне училище є духовним центром міста і району.
Набув великої популярності також медичний коледж, який підтримує тісні зв'язки із Тернопільською медичною академією імені І.Горбачовського. Крім фельдшерів, медичних сестер та акушерок коледж проводить підготовку фармацевтів, стоматологів, бакалаврів медицини. Відкрито факультет післядипломної освіти з 24 спеціальностей, а також медико-біологічний ліцей.
У недавно відкритій дяківсько-катехитичній академії імені єпископа Григорія Комишина - єдиному такому закладу на Україні - навчаються разом з юнаками дівчата, присвятивши своє життя душпастирській діяльності.
У Чорткові створено сучасну навчально-технічну базу для підготовки висококваліфікованих фахівців більше 20 спеціальностей. В навчальних закладах міста працює велика кількість талановитих викладачів. Які передають молодому поколінню глибокі знання та професійні навики. Наші випускники уміють працювати в умовах конкуренції, орієнтуватись у творчих пошуках на рівні світових стандартів. Багато з них пробують свої сили у малому і середньому підприємництві, налагоджують виробничі зв'язки із зарубіжними партнерами. Словом, у місті створюється достатній інтелектуальний потенціал, який планується задіяти в міжнародні інтеграційні процеси на найновіших досягненнях наукового і технічного прогресу.